Облиш пусті всі сподівання, Це є життя, це є страждання, Ти не шукай під снігом квіти, Вони давно морозом вбиті. Ти не тримай холодні руки, Вони теплом давно забуті, І не дивись в забуті очі, Вони не сплять посеред ночі. Забувши всіх, навік забутий, Настав мій час журби і смути, І моя посмішка мінлива, Вона, як всі кругом, фальшива. Та в небі зорі одинокі, Вони тримають дивний спокій, На них тримаються всі мрії, Проте вони давно не мріють. Я зірка теж холодна в небі, І небо все що зірці треба, Їй ні з ким в небі розмовляти, І не дано їй там кохати. Облиш пусті всі сподівання, Ніхто не прийде на світанні, Ніхто більш щиро не всміхнеться, І серце скоро розіб'ється.