Кохана моя, намалюй мені крила, Щоб я полетів серед ночі з тобою, Щоб ти мене в темряві снів не згубила, І щоб не забула мене серед болю. Кохана моя, намалюй мені літо, Щоб разом летіли ми в літньому небі, Щоб було багато там сонця і світла, Щоб тихо співали птахи нам далекі. А краще, прошу, намалюй місто щастя, Де ми прокидаємось разом з тобою, Де ходимо разом по вулицях старих, Натхнення живе де разом із любов`ю. Таке місто є і ми там завжди поряд, І осінь напевно там ще яскравіша, По листях у жовтні ми разом з тобою, Там будемо бігти у променях світла. Кохана моя, як без тебе тут сумно, І ще я не можу, як ти, малювати, Щоб тебе колись в своїх снах не забути, І квіти в малюнках тобі дарувати. Але твої очі, їх не намалюєш, Таких фарб чарівних на світі немає, Як поглядом цим моє серце хвилюєш, І як моє серце без нього вмирає. Кохана моя, намалюй нашу осінь, Ту осінь коли ми зустрілись з тобою, Ту осінь коли, шепотіло нам листя, І ми забували про все, крім любові.