Лина Костенко Так часом тяжко
Лина Костенко
***
Так часом тяжко, що мені здається,
що серце в грудях вже не б’ється.
Що залишилась по мені
лиш тінь від мене на стіні.
І ця печаль, прискіплива, як слідчий.
І ця строфа, оголена, як відчай.
І дикий хміль, примерзлий до воріт.
І на криниці необбитий лід.
Так часом тяжело, что мне сдаётся,
Застыло сердце, уж не бьётся,
Всё, что ещё осталось мне,
Всего лишь тень, тень на стене.
И что печаль, докучлива как сыщик,
И что строфа, уныла словно нищий,
И дикий хмель, замёрзший у ворот,
И на колодце неотбитый лёд.
Чудовий переклад. Практично дослівний, при тому, вдалося зберегти почуття автора. А це при перекладах часто буває важко зробити. Дякую Януш.
Як добре це мені знайомо,
і та нудьга, й рядки сумні,
пожовклий лист на підвіконні,
й марудні, лИпкі, довгі сни.
Чи ще жива? А може тінню
стелюсь під ноги не собі.
Печаль моя, неначе стіни,
і дні лишились...не мої.
ЛЕСЯ
пт, 13/12/2013 - 21:24
Дякую, Леся! Ви мене порадували! :flower:
Януш Мати
пт, 13/12/2013 - 21:37
взаємно :wave1:
ЛЕСЯ
пт, 13/12/2013 - 21:40
Удивительно хорошо... хотя после прочтения таких стихов говорить ничего не хочется... только перечитывать... спасибо...
Наталья Сафронова
сб, 14/12/2013 - 08:19
Достойно уважения-донести строки до русскоязычного читателя, не растеряв ни капли смысла, ни нотки настроения!!
ОАнаБель
пн, 16/12/2013 - 22:23
Сергей 36
вт, 17/12/2013 - 07:38
оценка 10
вера1
сб, 11/01/2014 - 22:00