І очі в небо, Попелом розвіє. Пролито кров І всюди біль гуде. Побачить рідних Хтось старенький мріє, Та от тіла Навряд чи хто знайде. На віки пам’ять. Очі не забудуть. І чути плач Замучених дітей. Та жаль з роками Згадувать чи будуть, Нізащо вбитих, Змучених людей. До праху прах. Зробило ватні ноги. Повільно йдеш, А пам’ять повсякчас: «Там темний жах, До смерті йшли дороги» - Спасибі Боже, Що хоч кого спас… Вірш, пам’яті трагедії в с.Корюківка, часів Великої Вітчизняної Війни