Небо - це мрія
Небо - це мрія, долоні до хмар,
А вістря отруйне ще в серці.
Мабуть не кохала, ти вірив дарма,
Як хочеш – створи сотні версій.
Зап’ястя на волю, я дихаю вільно,
Нарешті забути спроможна.
Я в літо втечу від його божевілля,
Хоча.. а чи правда, так можна…
По збитій дорозі, і п’яти до крові,
Лишень би на гору зібратись.
І впасти коліньми в солоне те море,
Де нам заборона купатись.
Те море чуття, море сліз, злого болю,
Там правда, немає брехні.
Там люди живуть. Там серце на волі.
Там душі співають пісні.
Але заборона. Життя в побрехеньках,
Ми звикли, це правильним стало.
Небо – це мрія, долоні до хмар.
Пробач. Я в коханні брехала…
Прежде, чем оценивать данное стихотворение, мне необходимо получить у вас пятёрку по украинскому языку, к сожалению для этого мне надо бы позаниматься некоторое время с репетитором;)
Как звучит стихотворение мне нравится.
Vilkomir
вт, 25/03/2014 - 20:54
Олюшка, договоримся сразу: твои стихи на украинском языке я оценивать не стану. Читаю и понимаю, но чтобы попытаться оценить моих познаний в украинском недостаточно. Извини.)))
С Теплом,
Андрей.
Коровёнков
вт, 01/04/2014 - 13:22