У моїх світлих снах так багато вогню, У моїх світлих снах я до тебе іду, Та ніколи ми більше к тим снам не прийдем, І всі вікна мої тепер вкриті дощем. Крізь ці вікна не бачу більш темну я ніч, Я лиш чую як птах десь у небі кричить, І в моїх небесах янгол більш не живе, Забуваю навічно ім'я я твоє. Ці самотні великі й маленькі міста, В них без тебе вся зникла осіння краса, І давно вже вся зникла із неба блакить, Як від сірих небес в мене серце болить. Ти могла б повернутись хоча би на день, Я б знайшов тебе вдень серед тисяч людей, Твої крила відчув би у небі завжди, І покликав би тебе пройтись по землі. Знову дивлюсь у вікна в яких лиш печаль, Як же стерти мені цей вбиваючий жаль, І забути ці сни з тим гарячим вогнем, Зрозуміти, навічно все вкрито дощем.