Жовтневі вітри щось мені нагадали, Холодні вітри, чому сум повернули? Забув я давно як душа помирала, Забув, як колись щастя лиш промайнуло. Жовтневі вітри, ви жорстокі, жорстокі, Навіщо принесли ви запах той рідний? Тепер я один, я один серед ночі, А поряд зі мною лиш жовтень цей сірий. Я більш не чекав, не чекав я на тебе, Забув я давно твої очі чарівні, Я більш не дивився на зорі у небі, І більш не чекав коли прийдешь опівдні. Забув я про все, про польоти й падіння, Про дивну весну, божевільне кохання, Про все я забув, про таємні всі мрії, Забув, бо помер би тоді від страждання. Жовтневі вітри, звідки ви про це знали? А може, це ти, моя люба, десь поряд? Жовтневі вітри крізь мене пролітали, Чи може відчув я знайомий твій дотик?