Гірко, болісно й самотньо, В серці лиш тепер отрута, Поряд люди - тисяч сотні, Всі щось кажуть та не чутно. Знаю я, що все минулось, Все, що я кохав десь зникло, Як набридли біль та смута, Та не сплю ночами, дивно. Грає музика у вухах, Та, з минулого, чарівна, І вночі у місті пусто, Та мені знов безнадійно. Я торкнувся би до тебе, І всю ніч провів з тобою, Бачу в темряві я руки, Зовсім поряд....не зі мною. Я б казав тобі про небо, Про зірки і про кохання, Та закінчились поеми І закінчились всі драми. Я б носив тебе в кімнаті, На руках, під ті акорди, Пам'ятаешь? Маєш знати, Та, напевно, стерлись ноти. Я б ходив з тобой по місту, І відчув годину щастя, Та не те, не те це місто, Світло вулиць тут не згасне. Та в цю ніч я поцілую, Доторкнусь до вуст чарівних, І на мить, на мить злечу я, У минуле таке дивне. Гірко, болісно й чарівно, Як цей час мені забути? Вранці буде вже все рівно? Чи помру я від отрути?