Я, напевно, не буду з тобою, І не буду твоєю я тінню, В твоїй річці не буду водою, І не буде більш серце відкритим. То не вітер тебе обіймає, І не сонце так гріє весною, То є я, я тебе все ж кохаю, І завжди я десь поряд з тобою Та піду, я піду за весною, Буде червень холодний, немилий, Розлучусь я навічно з тобою, Втрачу мрію і стану безкрилим. І у червні так холодно стане, Ти подивишся в зоряне небо, Та у небі всі зорі розтануть, Ти не встигнеш сказати "Не треба". І на ранок не буде світанку, Хмари вкриють надовго все небо, Ти прокинешься тим дивним ранком, Та не встигнеш побачити небо. Ти захочеш тепла і кохання, І тих теплих вітрів в своїм серці, Дощ закриє все сонячне сяйво, Я дозволю коханню померти. То не вітер, то є мертві крила, Що до тебе падуть прямо з неба, То не дощ, то є сльози без світла, І тому дощ не буде цей теплим. Ти пробач, що уб'ю твоє літо, І не стану його рятувати, В мене мало залишилось світла, І немає сил більше чекати.