падіння
Напитися.
до забуття.
Залізти у вагон.
Читати книжки.
Оплакувати згаяне життя.
Я пролетів.
Як та фанера
над Парижем.

Нажертися, як бидло
із пабів.
У забігайлівках шукати
свою долю.
Робити, що раніше
не робив.
Втопити мить
у краплі
алкоголю.

Тинятися по місту.
Знелюдіти.
Не вірячи, що їх (людей)
нема.
Раптово божеволіти,
старіти.
Махаючи, як дід:
"А хай,
дарма...".

Вигукуючи рідних
поіменно.
Вагаючись,
чи варто
їх гукать.
Вони ж вважають,
(буцім чи напевно?!)
що я – на роді
клята їх
печать.

Стараюсь я
відповідати таврам.
Кочую, немов гун,
туди-сюди.
Учора
біля бару
срана лярва
всміхалась і казала:
"Підійди"

А що ж.
Нажаль, немає дива.
Шкода їй говорити
своє "Ні".
А, може,
це раніше
була Діва.
В розкішному
червоному
вбранні.