ОСТАННЯ ПОДОРОЖ ДО ЄГИПТУ
Гумореска

(Дніпропетровський суржик)

Три роки Микола копичив готівку,
Щоб взяти в Єгипет до моря путівку.
Набридло грибочки збирати у лісі,
Міняти солому в занедбаній стрісі.

Коли ще на море сім`єю зберуся?
Нехай від хазяйства спочине Ганнуся.
Їй клімат поможе хоч схуднути тама,
Бо важить вже сто тридцять два кілограма.

Узяли з собою великі валізи…
Купальні приладдя, та плаття улізли.
Між ними запхнули з консервами банки,
З собою узяли тушонку, сметанку,

Дістали засолених овочів з бочки:
Грибів, помідорів, хрустких огірочків.
Ковбаска домашня, балик, аж дві палки,
І маску, і ласти, і все для рибалки…

Чотири валізи набрали убожні…
Ось – аеропорт. Всі проходять таможню…
Рентген просвіщає харчі у валізах,
Микола з Ганнусею пишуть релізи…

Усе декларують англійською мовой,
І все пере спрошують, знову і знову.
Пройшли через «рамку». Все, вродє би, вдало,
Та в кладі ручній враз помітили сало.

Хохлів не пускають. Розверзлася драма.
Шматок потягнув аж на три кілограма.
Викладайте геть, з цим летіти на можна: –
Ганнусі сказав поліцай на таможні.

Ганнуся вдивлялась, як врач на дебіла,
Шматок узяла і без хліба із`їла,
І стала вже зовсім ізящная дама,
Одразу добавили три кілограма.

Таможня був дядько – кремезний детина,
Сміявзя і ржав майже цілу годину.
Ганнусю іще обшмонали чимало,
Щоб їжу у ліфчику десь не сховала.

Усе перевірили, що де і як…
І ось наша пара крокує в літак.
Прощай Україна. Пішли усі «на»,
Ганнуся усілася біля вікна.

Взревіли мотори. Ганнуся у стресі.
І просить «віскарь» принести стюардесі.
Та тільки та пляшку скляну відімкнула,
Ганнуся схопила і з горла ковтнула.

А горло в Ганнусі таке ж, як і ляжці…
Ковток… і нема більше віскі у пляшці.
Таке в літаку хіба можна творить?
А наша Ганнуся кричить: – Повторіть!

Короткий розбіг і літак став на крила,
А тільки його трохи вбік накренило.
Пілот ледве вирівняв ручкою стан
Ганнусиних 135 кілограм…

В готель заселились, є ванна, є спальня,
Та тільки Ганнусі кортить – до їдальні…
Микола – омлет і два келиха пива,
А Ганна розсілась за столом красиво.

І їжі набрала – на трьох поросяток,
Вином запиває. Молотить завзято…
Народ увесь поїв, зайнявся волейболом,
Хто – в море пірнає, а Ганя – за столом.

Години чотири сиділа з утра,
А тут вже й обідня настала пора.
Микола їй каже: – Тримай хоч дієту.
То, може, кортить тобі – до туалету?

Ганнуся зирнула на Колю недбало,
І далі – їси, та їси… що попало…
Народ вже із моря йде до готелю,
А Ганя чекає за столом вечерю…

І так за два тижні прожерлива дама
Добавила ще двадцять два кілограма.
На думку лягло тільки слово одно:
Що в вартість путівки – усе включено!

Я мрію екскурсію, каже, щоб люди
Мене подивились – верхи на верблюді.
В Каїр пропонують. Шикарні там види.
Везуть на верблюдах аж до піраміди.

І не супереч. Я сказала – і точка!
Микола придбав у Каїр два квиточка.
В Каїрі верблюдів дали їм в дорогу.
Ганнусин верблюд ледь не виламав ногу.

На нього як туші такиї забрались,
То в бідного ноги ураз захитались.
Він жалко зирнув. Ледве-ледве підвівся.
І тихою сапой в пустелю поплівся.

Лежать для гурманів «ізискані блюда»
В гарячім піску – «подарунки» верблюда.
Як йшли к Пірамідам з Каїру й далі
З верблюда «дарунки» весь час випадалі.

Микола сварився: – Твоя це ідея
Дивитись весь час на оці «орхідеї».
Йти к Пірамідам чотири години,
Про що розповім я удома родині?

Я є реаліст, я обожнюю факти,
Та, нюхать не можу вже ці артефакти.
Невже із за цього покинув Європу,
Добу щоб дивитись верблюду у … копчик.