Між щастям та горем
Я мандрую між щастям та смутком,
Проживаючи весни і зими
Між невдачею йду і здобутком,
Між світами… Своїми? Чужими?

Я хворію від суму душею…
Щастя мить – i одужую знову.
Не крокую легкою стезею,
Від невдач не шукаючи схову.

Я старію між смутком та щастям
В лабіринтах примхливої долі,
Між молитвами я та причастям,
Між свободою й днями неволі.

Я вмираю між щастям та смутком,
Розрізаючи навпіл світанки,
Як зів’ялого листячка жмУток,
Як щасливих романів останки.

Знов народжуюсь в різних століттях ,
Знов на шальках то щастя, то горе.
З них вплітаю у долю суцвіття,
Залишаючи слід неповторний.