До самотностi приречений поет, Хто вимушує тебе обрати долю, Що не має навiть крихiтних прикмет Нi добробуту нi слави? А з бiдою Зустрiчаєшся частiше, нiж усi I гостра у серцi бiль нерозумiння. Бiг у вивiрчинiм вiчнiм колесi – А для кого твої муки i творiння? На яку адресу шлеш твою любов? Твої роздуми з ким мрiєш роздiлити? Хто i де вiн, той, для кого, знов i знов Почуття твої, яскравi, наче квiти? А чи всi твої зусилля – не дарма I нiкуди не веде твоя дорогa. Нi пошани анi вдячностi нема – То для кого всi труди твої? -- Для Бога...