Кажуть люди про мене: невдаха – Нi родини нi грошей нема. I, шукаючи синього птаха, Зтратив час i здоров’я дарма. Що поробиш – так склалася доля – Бiлим круком летiв крiзь життя. Чи то воля була чи неволя – Добрий ангел давав напуття. Але цю несолодку стежину Сам собi я свiдомо обрав... Хто менi подарує жоржину, Що багрянiше лiтнiх заграв? Хто мене на порозi зустрiне I подивиться в очi з теплом? Та самотнє моє i невпинне Животiння означу добром. Дар пiсенний приходить вiд Бога. Нарiкати на долю – то грiх. Хай моя несолодка дорога, Я щасливiший все ж за усiх