Перейти к основному содержанию
Вони не забули...
Чому ти не можеш про мене забути? Та інших людей відмовляєшся чути, Не бачиш, а просто пливеш течією... І думаєш: "Як я сумую за нею!" Чому ти не можеш про мене забути? Чому я не можу забути про тебе? Тому що моя ти єдина потреба. Не можу без тебе я дихати вільно, Напевно, всі скажуть, що я божевільна... Чому я не можу забути про тебе? Напевно, всі ці слова - це нічого. Попереду все найскладніше - дорога, Якою їм разом судилося йти, І тільки удвох досягнуть до мети, Я думаю, істини й ви досягнули: А відповідь проста - вони не забули!
Цікаво, є суть у вірші. Рядки однакові за кількістю складів, тому читається легко, і це є плюс.
Дуже гарно ! Мені сподобалася також техніка віршування та побудова вірша З пошаною до автора Григорій Подольський
Спасибо большое за комментарии и за высокиу оценки!
Мне очень понравилось.. во первых красиво во вторых правдиво а в третих на моем родном языке..Просто шикарный стих.Спасибо
Хоцi i не на маей роднай мове, а на украiнскай, але я усе зразумела, гучыць прыгожа.Спадабалася!
:love: Гарний вiрш!