Д. Кремiню За що, Господь, в мого народа Не достастає твоїх очей, I маргiнальна та свобода Затьмила розум у людей? Вона, як ракова пухлина Все перевершує, авжеж… Камо грядеши Україна, Куди ж ти, серденько, iдеш? Що всi твои шаленi дiти Уже й не знають кожен час, Як тебе краще подiлити I пiдломити, i пропити, Та й перепрОдати нараз. За що, Господь, ми стiльки рокiв Руйнуємо себе самiх, I нищимо твоїх Пророкiв, Ще й матюками криєм їх? На всiх екранах демократи I депутати- трударi, Що вже й не думають ховати Свои законнi хабарi. I бiль в душi мого народу Така, що вже бракує слiв. Про незалежнiсть i свободу, А ще й безвiр’я насолоду I тихi сльози старикiв... I я дурна твоя дитина Не можу зрозумiти теж- Камо грядеши Україна, Куди ж ти, матiнко, iдеш?