ЧАРИ-ВУДУ
Поночі,
темінь,
червень,
повні
ночви
дощу...
Щуриться
місяць.
В дверях
щілина світла.
Пращу
крутить над головою
втеклий в майбутнє вояк
Не дочекавшись двобою,
суперник навіки укляк
між тим що було і буде,
чого не збагнути нам...
Ні третій, ні пятий не збуде
Не збуде, не збуде...
Там-там
ударить...
Луною бубон
озветься
десь близько,
тут...
Полісся, Надросся...
Вуду,
Гаїті, Ямайка...
Спрут
з глибин піднімається.
Сила
його зажене знов.
- Я ж тебе просила,
я ж замовляла кров -
Діва Бліда шепоче
Чорна Діва мовчить
Біль згасає...
Ноче,
дай до ранку спочить.
Щілина світла
в дверях,
місяць щулиться,
дощ
ночви
повнить.
Червень
темінь
розсіяв...
Сіно,
горище,
сіни,
поріг,
ганок...
Постать
чи привид
над тином?
Сіріє,
ранок...
Туман молоком поє
долину високих трав...
У цілому світі двоє
нас...
Я ще
Не помирав...

©2004 Ingvar Olaffson
Замечания

[Гарантированное прочтение]

Дякую за рiдну мову...

 Big grin 2

Оценка:  9
Инна Молчанова  ⋅   13 лет назад   ⋅  >

"Туман молоком поє
долину високих трав...", - красиво сказано. Сразу образ встает, не хуже Ломоносова или Жуковского. Ничуть не хуже..

Оценка:  10
Евгений Иванов  ⋅   13 лет назад   ⋅  >

Ви й справді- спочатку бачите і тільки потім пишете. це, як майстено намальована картина. Smiley 3 Wink 4

liza2  ⋅   13 лет назад   ⋅  >