Чому ти плачеш, моя мамо, Чому тривожишь мене ув1 сн1 Шляхи нездоланн1 лягли пом1ж нами I туга так здавлюе серце мен1. Я знаю, ти плачеш за долю сумную Що каменем випала й тягне на дно Але не тривожся, стою я горою За тебе й за себе, тепер все одно. Тепер вже не буду я час марнувати На сльози й образи - ненавист1 край! тепер кожну мить лиш любов шанувати, Лиш спогади тепл1 i св1тла печаль... 2.11.2006 Мамо, мамо! Ти п1шла нежданно, Негадано, не сказав "Прощай" А мен1 лишилось безв1драдне, Невтишиме, в1чне, чорне каяття! От i р1к пройшов. I я старанно В церкву знов принесла св1й помин Св1чка плакала i хор сп1вав так гарно Щоб душа забула часу плин. Не знаходить той, хто не шукае I я в1рю, що тебе знайду Хай в п1тьм1 холодн1й заблукаю Ти завжди будеш поруч i я не пропаду! 2.11.2006