Державо моя, Україно!
Державо моя, Україно!
Хай Боженько тобі дає
Цвісти, розквітати, як квітка
Ти серце і щастя моє!

Ти доля моя, моя пиха,
Ти сенс мого всього буття
І хай обминають всі лиха
Тебе, Україно, моя!

Ти скрута моя, моя радість
Ти біль моя, моя печаль
Ти все для мене, моя матір,
По тобі мій смуток і жаль

За тебе болію душею
Тобою пишаюсь, живу
За тебе, Украйно, радію
З тобою, у серці піду

Колись із життя, як покличуть
У Всесвіт великий мене
І там, щоб за тебе молитись,
Країно, забувши про все...

Я тебе обожнюю, Земле
Великих і мужніх синів,
Закоханий в тебе, я, Нене,
Тобою, я, рідна, щаслив...

Моє ти велике натхнення,
Життя віковічна любов ,
Ти зіронька мОя священна
Тобою напитана кров,

Тече, що в мені, моїх жилах
І змушує вірші творить
Во славу твою, Україно,
Без тебе, ... без тебе не жить!

28.04.2008

© Евгений Кедров, 2010
Свидетельство о публикации: № 6963-174245/20101014
Публикация

Опубликовано: 7 лет назад   ⋅   Раздел: Гражданская лирика

Эту публикацию прочитали 112 раз   ⋅   Последний раз: 1 месяц назад   ⋅   Список читателей за последний месяц

Замечания
ЛЕСЯ

ВІТАННЯ! РАДА ВАМ. ВІРШ СПОДОБАВСЯ! ВДАЧІ!

ЛЕСЯ  ⋅   7 лет назад   ⋅  >

Evgenij Kedrov

І Вам хай щастить!!

Evgenij Kedrov  ⋅   7 лет назад   ⋅  >