Я люблю тебе моя Державо!
Я люблю тебе моя Державо!
І українську мову люблю,
І пісні твої, коїми славна
Ти завжди була, боготворю

Тебе мила моя, Україно,
І пишаюсь, пишаюсь собі,
Ця любов додає мені силу,
Запаляє вогонь у душі…

Розпаляється більше і більше…
Це кохання є сутність моя,
Я во славу твою пишу вірши,
Україно, моя ти зоря!

Ти життя мого зірка, ти Сонце,
Ти дорожча на світі за все,
Ти є радість і світле віконце
В час любий, коли гарно і зле,

Коли все розпрекрасно і файно,
І коли душать туга, печаль
Надихаєш мене ти негайно,
Я за тебе готовий на край…

Що завгодно для тебе, країно,
Я віддати готовий життя,
Україно моя, моя мила,
Моя нене, рідненька моя!

Дамо відсіч ми кому завгодно,
Подолаємо всіх ворогів,
Тільки трапиться в цьому нагода,
Не кидаю на вітер я слів…

Обдурити нікому не вдасться,
Як було в стародавні віки,
Ми вже здихались тої напасті,
Хай тремтять всі твої вороги,

Не дамо знову нас закріпачить,
Не дамо знов накинуть ярмо,
Україно, ти сильна, це значить:
Нас нікому імєть не дано!

08.09.2007г.

© Евгений Кедров, 2009
Свидетельство о публикации: № 6963-127066/20091128
Публикация

Опубликовано: 7 лет назад   ⋅   Раздел: Гражданская лирика

Эту публикацию прочитали 125 раз   ⋅   Последний раз: 1 месяц назад   ⋅   Список читателей за последний месяц