Україно моя, преславна!
Україно моя, преславна,
Як тебе, моя рідна, люблю,
Твою землю й річки, кохана,
Як тебе я боготворю…

Нема в світі у всім такої,
Надихаєш моє життя,
Я весь твій, я увесь з тобою,
Україно, країно моя…

Нема краще за тебе в світі,
І ланів, твоїх, і лісів,
Я цим марю у кожній миті,
Надихаюся, рідна, цим…

Ти для мене є Матір-Природа,
Де найкраща є неба блакить
Ти для мене Божествена врода,
За тебе моє серце болить…

Я бажаю тобі, країно,
Благ всіляких, щоб ти цвіла,
Процвітала, щоб кожна родина,
Та ніколи в біді не була

Щоб ніколи тебе, боронь Боже,
Супостат не посмів топтати,
Тобі слабкою бути не можна
Пам’ятати історію, знати

Нам потрібно, усім українцям,
Вороги нас дурили, було,
Руйнували церкви, і дзвіниці,
І палили, все вкруг, що гуло

У степах українських від стону,
Роздирали наш люд на шмати
Від славетного Сіверсько-Дону
Аж до…, знаєш, то матінко,ти

Україно, державо, любима
Свою міць ти у силі тримай
Не здамо ми ніколи країну
Ворогам своїм, грець їм всім хай!

30.07.2010

© Евгений Кедров, 2010
Свидетельство о публикации: № 6963-179493/20101120
Публикация

Опубликовано: 9 лет назад   ⋅   Раздел: Гражданская лирика

Эту публикацию прочитали 132 раза   ⋅   Последний раз: 11 дней назад   ⋅   Список читателей за последний месяц