Я люблю свій народ, Україну!
Я люблю свій народ, Україну,
Свою землю, прекрасний мій рід,
Суверенну мою Батьківщину,
За яку в мене серце болить!

Дотепер рвуть її на шматини
Політичні шакали й вовки,
Забирають красу її, силу,
Це доколи терпітимо ми?

Нащі пращури бились за неї,
Віддавали у битвах життя,
Їх вбивали, гойдали на реях,
Дотепер не пізнав каяття...

Їх кріпачили, в тюрми кидали,
Їх морили як тих тарганів,
Як якийсь другий сорт зневажали,
Розповісти не вистачить слів...

Опікалися ними суворо
Та тримали в “залізній руці”,
Відбираючи волю і мову,
І саджаючи їх на ціпки...

Сотні років наруги, зневаги,
Сотні років в кайданах, ярмі...
Потурали країну то ляхи,
А то браття свої москалі...

Я люблю тебе, моя Державо!
Моя нене, казав як Тарас,
І я вірю, що пізно, чи рано,
Да настане, да прийде той час,

Коли Ти розірвеш оті пути
Та підіймешся вгору над цим,
Коли тих ворогів їхні руки
Обірве, накінець, Божий грім,

Коли всі вороги ці закляті,
Да поринуть у прірву з кінцем,
І коли в українській вже хаті
Зацарюють і спокій і мир!

12.09.2007р.

© Евгений Кедров, 2009
Свидетельство о публикации: № 6963-127067/20091128
Публикация

Опубликовано: 7 лет назад   ⋅   Раздел: Гражданская лирика

Эту публикацию прочитали 123 раза   ⋅   Последний раз: 1 месяц назад   ⋅   Список читателей за последний месяц

Замечания

Красивый стих! Только вот мне кажется, что нет в украиньськой мови "Да настане..." наверно, та настане. Всё-таки, наверно, та. Я с улыбкой, похвастать "познаниями" украинского. Laugh

swetlaja  ⋅   7 лет назад   ⋅  >

Evgenij Kedrov

Вы правы, конечно же "та настане", торопился, видно, не вычитал, спасибо за поправку!!

Evgenij Kedrov  ⋅   7 лет назад   ⋅  >

Вот! Оказывается, я и украинский знаю. :-)

swetlaja  ⋅   7 лет назад   ⋅  >