Україно моя, моя мати, Як тебе я кохаю, люблю! Де набратись тих слів, де їх взяти, Передати любов щоб свою? Народився я, мабуть, із нею, Я пропитаний нею наскрізь, Я кохаю, люблю тебе, неню, Козаком, мабуть, був я колись У життях своїх інших колишніх, Коли гнобили тебе, рвали В стародавні віки, средньовічних, Кримчаки, москалі і ляхи... Заплатили велику ми ціну За свободу і землю свою, Так шануйте, любіть Україну, Українці, як я вас люблю! 23.09.2007р. © Евгений Кедров, 2009 Свидетельство о публикации: № 6963-127068/20091128