Геноцид українського роду
Простяглися лани широкі,
Колоситься пшениця в полях,
Небувалий врожай в цьому році,
Як радіють селяни, як…

Тридцять другий, врожай, як ніколи,
Подаруночок Боже зробив,
І радіє живе все навколо,
Україна свята….нема слів…

І працюють людоньки тяжко
З ранку раннього аж до темна,
Праця в радість оця, нехай важко,
Але скільки ж вродила земля…

І співає країна рідна,
Звідки сили беруться в людей,
І працює, працює плідно,
Бо не відає, що стане з ней…

Відібрали весь хліб комісари,
Не залишили й крихти людям,
Відібрали усе, відібрали…
Боже правий як жити нам?

Діточок чим своїх кормити,
Як самим не піти з життя,
Як же вижити, як прожити,
Боже, Боже, чого це для?

Чим ми люди усі завинили,
Сталін-вождь, це нам всім за що?
Сил немає підняти вила,
Бо немає їх, тому що…

Комісари гарцують на конях,
Йдуть чекісти ситі селом,
А нам нічим кормити доньок,
Бо звільнили від хліба дом…

Половили щурів всіх поблизу,
Попоїли собак, кішок,
Боже правий, Боженько милий,
Це за що нам від тебе, за що?

За село не втікти нізащо,
Нас пильнує НКВС,
Не піти по гриби у хащі,
Боже, Боже, Небесний Отець…

Комісари все більш лютують,
Рищуть, рищуть по наших домах,
І вхмиляються.,… і гарцують…
А в селян вже зриває дах…

Матері своїх менших вбивають,
Щоб не дати померти всім…
Боже правий, невже так буває?
Але ж, чим, годуватися, чим?

Україно, моя, страждальна,
.............................
.............................
Мілліони легли,… нема слів…

11.07.2010

© Евгений Кедров, 2010
Свидетельство о публикации: № 6963-179575/20101121
Публикация

Опубликовано: 9 лет назад   ⋅   Раздел: Трагедия

Эту публикацию прочитали 127 раз   ⋅   Последний раз: 4 дня назад   ⋅   Список читателей за последний месяц