Хатинка . Валерий Гребенюк . Серед зеленi- в вiчнiй облозi, На околицi краю свiтiв: Стара хата, немов у полонi, Iз епохи прадавнiх часiв. . Все ще марить хатинка весiллям, Безтурботним гулянням села... Хiть старої, ще вiддана мрiям- Хоч би стiльки, годити змогла. . З саману, iз маленьким вiконцем, З перекошеним ганком - старим! Вже покинута долею зовсiм- Мов завмерла,- в чеканнi свoїм... . -- Чи означиш менi таємницi? Де господар, твiй бог та суддя?.. Не частуєш госей у свiтлицi... Де ховаєш, ти власнi пуття?.. . У зажурi старенька хатина, Та самотнi, чим далi роки!.. Закривається, хмизовим, тином- Та не ходжена, стежка нiким!.. . Твiй хазяїн, мабуть на погостi,* Ти давненько полишина тут... I не їздять до тебе вже гостi- Не розiрвеш самотностi пут!.. . А хатинi все сняться весiлля І дiтей безтурботливий смiх!.. Ще старенькiй залишилась мрiя Та, одна - найсвiтлiша з усix! . * погост: з кiнця XVIII ст-ча - кладовище . © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011 Свидетельство о публикации №21105051260 . 2 тpaвня 1986 р. лише через тиждень пiсля аварiї на ЧАЕС, кирiвництво С Р С Р прийняло рiшення про вiдселення людей з Чорнобиля. Тиждень по тому розпочали вiдселення з 30-ти кiлометрової зони навколо АЕС. В наслiдок замовчування, та зволiкання з вiдселенням десятки, сотнi тисяч людей були ураженi радiоактвним випромiненням....... Вiд Раку помирають i досi.................... Здебiльшого молодь, дiти....