Перейти к основному содержанию
водитель посольства2- DRIVER Embassy
ВОДІЙ АМБАСАДИ Було це не велике Представництво в одній з африканських країн. Де влітку жарко, а узимку ненабагато прохолодніше приблизно як у нас на початку літа в Одесі або Астрахані. Тільки менше вологи, чим у цих містах і більше пилу, тому що столиця хоч і була розташована на берегах великої ріки, але це її не рятувало від нальоту піщаних бур. У місцевому побуті вони називалася «тураб» це кола дрібний пісок висить у повітрі і сонце проглядається як в тумані і «хабуб» коли буває, летить великий смерч і несе за собою стільки піску, що за три, п'ять кроків вже нічого не видно. І якщо ви забули закрити кватирку, то вам гарантований у кімнаті килим з піску, а якщо маються маленькі щілини вам доведеться збирати вологою ганчіркою великий шар пилу. От і уявіть собі, як там доводиться водію. DRIVER Embassy It was not a big office in one of African countries. Where summer is hot and slightly cooler in winter about how we at the beginning of summer in Odessa or Astrakhan. Only less moisture than in these cities and more than dust, because although the capital was located along major rivers, but it is not saved from flying sand storms. The local home they called "Turab" a circle of fine sand hanging in the air and the sun as seen through the fog and "habub" when it happens big tornado flies and carries with it so much sand that for three, five steps that nothing could be seen . And if you forget to close the window, then you are guaranteed a room carpet with sand, and if there are small cracks you have to collect a large damp sponge layer of dust. So imagine how they have the driver. 120511 ВОДИТЕЛЬ Посольства Было это не большое представительство в одной из африканских стран. Где летом жарко, а зимой ненамного прохладнее примерно как у нас в начале лета в Одессе или Астрахани. Только меньше влаги, чем в этих городах и больше пыли, так как столица хоть и была расположена на берегах великой реки, но это ее не спасало от налета песчаных бурь. В местном обиходе они называлась «Тураб» это когда мелкий песок висит в воздухе и солнце просматривается как в тумане и «хабуб» когда бывает, летит большой смерч и несет за собой столько песка, что за три, пять шагов уже ничего не видно . И если вы забыли закрыть форточку, то вам гарантирован в комнате ковер из песка, а если имеются маленькие щели вам придется собирать влажной тряпкой большой слой пыли. Вот и представьте себе, как там приходится водителю. ===================================================== Кожний, хто сидів за кермом автомобіля і проїхав хоч пару сотень кілометрів може сказати яка це не проста справа. Скільки сил, скільки енергії й особливої уваги вимагає ця робота. Але разом з тим багато хто з нас хоче бути водієм якщо не державного, то свого власного автомобіля. Адже кожний з нас із самого дитинства запам'ятав першу усвідомлену зустріч з автомобілем. Багато хто міг якщо не прокататися, то хоча б доторкнутися до цього чуда техніки. І з тих пір мріяти про ті часи, коли він сам зможе керувати машиною або хоча б проїхатися як пасажир. І завжди рано чи пізно виконання цієї мрії ставало все ближче і ближче, і в остаточному підсумку втілювалася в життя. Everyone who sat behind the wheel of a car and drove at least a couple hundred miles can say that it is not simple. What forces, how much energy and focus required by this job. At the same time many of us want to be a driver if not public, then his own car. For each of us remember from childhood informed first meeting with the car. Many could not ride if, at least to touch the wonders of technology. Since then the dream of the days when he could operate the machine or at least to ride as a passenger. And always, sooner or later fulfillment of that dream was getting closer and closer, and eventually vtilyuvalasya in life. 1305 Каждый, кто сидел за рулем автомобиля и проехал хоть пару сотен километров может сказать какое это не простое дело. Сколько сил, сколько энергии и особого внимания требует эта работа. Но вместе с тем многие из нас хотят быть водителем если не государственного, то своего собственного автомобиля. Ведь каждый из нас с самого детства запомнил первую осознаную встречу с автомобилем. Многие могли если не прокатиться, то хотя бы прикоснуться к этому чуду техники. И с тех пор мечтать о тех временах, когда он сам сможет управлять машиной или хотя бы проехаться в качестве пассажира. И всегда рано или поздно выполнение этой мечты становилось все ближе и ближе, и в конечном итоге воплощалась в жизнь.