visepo

шофер амбасади 3
От так і наш герой уродженець Підмосков'я мріяв про зустріч з автомобілем. Народився він перед війною, і час тоді був - важкий. Батько, що пішов на фронт добровольцем, загинув при обороні Москви. У пам'яті дитини залишився, післявоєнний час, коли солдати поверталися з війни і їхній сусід через дорогу дядя Володя, командир танкової бригади, приїхав на трофейній машині. Це була велика, штабна машина німецького командира полку. Майже нова, кольору воронячого крила, з великим рульовим колесом і блискучим нікельованим щитком приладів у салоні.
Сусід, коли приїжджав на обід, залишав машину біля воріт будинку. А Вітя весь цей час не відходив від її, за що жартома був названий “сторожем”, і в нагороду за свою роботу одержував цукерки і міг пару раз на місяць проїхатись на машині. За рік він уже знав призначення педалей, ручок, вимикачів і приладів. Дядько Володя охоче розповідав про все що стосувалося його машини і міг пояснити її устрій до останнього гвинтика.
українська – англійська 2011-05-14

That is how our hero born near Moscow wanted to meet with the car. He was born before the war, and then there was the time - hard. His father, who went to the front as a volunteer, died in the defense of Moscow. In memory of the child remaining post-war era, when soldiers returning from war and their neighbor across the street Uncle Volodya, tank brigade commander, arrived on the trophy car. It was great, control and information the German commander of the regiment. Almost new, raven-colored, with a large steering wheel and shiny nickel-plated name plate devices in the cabin. The neighbor, when came to dinner, leave the car at the gate house. Vitya And all this time not from her, for what was jokingly called the "guardian", and in reward for their work received candy and could a couple times a month ride on the machine. For a year he already knew the purpose of pedals, knobs, switches and devices. Uncle Volodya willingly talked about everything that concerned his car and could explain its system to the last screw.
українська – російська
Вот так и наш герой уроженец Подмосковья мечтал о встрече с автомобилем. Родился он перед войной и время тогда было - тяжелое. Отец, ушел на фронт добровольцем, погиб при обороне Москвы. В памяти ребенка оставшийся послевоенное время, когда солдаты возвращались с войны и их сосед через дорогу дядя Володя, командир танковой бригады, приехал на трофейной машине. Это была большая, штабная машина немецкого командира полка. Почти новая, цвета вороньего крыла, с большим рулевым колесом и блестящим никелированным щитком приборов в салоне.
Сосед, когда приезжал на обед, оставлял машину у ворот дома. А Витя все это время не отходил от нее, за что в шутку был назван "сторожем", и в награду за свою работу получал конфеты и мог пару раз в месяц прокатиться на машине. За год он уже знал назначения педалей, ручек, выключателей и приборов. Дядя Володя охотно рассказывал обо всем что касалось его машины и мог объяснить ее устройство до последнего винтика
2011-05-14