Уродили в садочку яблука, Як ніколи у році цім, Не дозрівши на землю падають, І я тішуся, тішуся цим… Рік врожайний на них і нікуди Їх спіленькії вже складать, І розкачує хутко вітер їх, Яблуневу армаду-рать! А вони, ніби, з гілок либляться Та вхмиляються всі мені, А дозрівши потроху сиплються, Ніби кажучи: "щось роби, Не сиди, чоловіче, сиднем, Ми даруємо себе тобі, Поведися вже з нами гідно Та зіпріти не дай в землі…" 10.07.2010р. © Евгений Кедров, 2010 Свидетельство о публикации: № 6963-179579/20101121