ІЗ РУК ТВОЇХ...
Із рук твоїх отруту випить ладен,
Щоб вгамувати цей душевний біль.
Лиш не кажи, що настрою підвладен,
І що лукаво сиплю в рану сіль.
І сіль потрібна. Як без неї жити,
Коли все прісне, сіре і безлике?
Ти посміхнись, -- це горе невелике, --
І знов навчись в собі себе любити.
Любопытно, но понятно на половину.
Изгой
ср, 21/09/2011 - 10:28
Мне и самому не совсем понятно, но так написалось.
Спасибо за отклик!
С уважением, Владислав.
Ki-vals
ср, 21/09/2011 - 12:27
Не печалься о судьбе,
Возлюби себя в себе
И возлюбишь крепко прочих,
Уловилось, между прочим. :-)
СмолВас
ср, 21/09/2011 - 10:35
Спасибо, хорошо, но спорно.
Изгой
ср, 21/09/2011 - 11:17
Спасибо за понимание!
С уважением, Владислав.
Ki-vals
ср, 21/09/2011 - 12:25
Спасибо! Вы правильно уловили идею.
Ki-vals
чт, 14/03/2013 - 00:26
Спасибо за отклик!
С уважением, Владислав.
Ki-vals
вс, 17/03/2013 - 22:56
Щиро вдячний за відгук і розуміння!
З повагою і найкращими побажаннями,
Владислав.
Ki-vals
чт, 08/08/2013 - 22:44
І чого це хлопці не зрозуміли? Все ж ясно, як день!
ЛЕСЯ
сб, 01/10/2011 - 23:31
Дякую за відгук і розуміння!
Ki-vals
чт, 14/03/2013 - 00:24