Навколо все спокійно, тихо, Зоря на небесах горить, Але підкралось нишком лихо, Літак по небу вже летить... Біду ніщо не сповіщало, Ніхто нічого не чекав, Та ранком горе завітало, і кожен втрат страшних зазнав! Стемніло небо, зорі зникли, Навколо лячно для усіх, Усі жінки в домах затихли, Ніхто не хоче темних лих... Солдат зібрали в темнім лісі, Зібрали всіх чоловіків, І солов’ї сиділи в стрісі, В їх руках життя віків! Бої страшенні почалися, Навколо кров, мертві тіла, Земля здригається від болю, Та ніч прощальною була! Жінки заплакані сиділи, Хотіли чимось помогти, Але...куди усіх поділи, Самим жінкам все не пройти... Солдати ж все обороняли, Свої життя віддали їм, Лише б знов зірки засіяли, - Не віддамо своїх сторін! З’явились сили, легше стало, Надія у очах горить, Всіх німців небо покарало, Для них ось смерть уже стоїть... Пройшли роки, скінчилось горе, Усі ожили від утрат, Хоча у пам’яті те море, Де кров...де в полі лежить брат! Минуло років вже багато, Із тих страшних для всіх часів, На мить ніхто не забуває, Своїх утрачених дідів. Кожна сім’я понесла втрати, Чи то дідусь, чи син, чи брат, І завжди будемо шукати, Пропавших безвістей солдат!