Її очей ласкава голубінь Мені ночами не дає заснути І вабить вдень, як з мосту в них пірнути, Їх чиста діамантова глибінь. Хоча б про це не здогадався Він І не навів нестерпної покути — Очей її навічно не забути, Коли життя це скаже вже — амінь. Достатньо з мене нинішньої муки, — Коли ступаю на єдиний міст З подвійним страхом — стріти їх-не стріти... Скоріше б вже скінчився глузду піст І час моєї з розумом розлуки, Щоб через зір заміжньої не скніти...