59 Пройшло Різдво, чи не передостаннє, Що вписане у свій ще календар, Початий з Вифлеємової стайні, Де народився нам Спаситель-дар. Ось скоро люди будуть одностайні, Приймаючи антихристовий дар, Що вийде з фармазонської друкарні, Як новоерний „вічний“ календар. Але даремно фармазон зрадіє, Як попередник Ленін-комісар,— Що змів з землі і ніби вже не діє Христова Правда, віри в Нього дар, Бо це скінчиться, як і та затія, Коли возніс він бабу на вівтар. 64 Пишу сонети непотрібні За стилем, за призначенням, Їх не читатимуть вже рідні, То й стиль не має значення. Перед Творцем ми всі є рівні За змістом, за призначенням І ми лише такі потрібні І все в нас має значення. Та ми чомусь такі наївні, Як зірка телебачення — Готуємо нутро, як брівні, Лише перед Побаченням, Вважаючи, що не потрібні Нам повсякчас Тлумачення.