Автор Вийон Я рожден был не в лад и прожил невпопад, И себя и других я тревожил. Пусть ничей обо мне не печалится взгляд, Пусть и мой не печалится тоже. Не прошу я, мой друг, многих лет у богов: От минувших - мне радости нету. Не пугает соседство крестов и гробов И иных обветшалых предметов. Нет обратных дорог из подземных хорОм, Но ушедшим возврата не надо. Если хочешь, то верь - я качну за окном Эту ветку зеленого сада. Знаю я как умру: не от пуль, не от стрел, Без оркестра в конце и органа. Дни свои я бездумно водил на расстрел Хоронил под покровом тумана. И покину я мир, и оставлю я свет Не ханжой, не героем, не вором... Свой блистательный путь завершает поэт Под забором, мой друг, под забором. *************************************** Вільний поетичний переклад Народився не в лад і прожив невпопад. Багатьох і себе я тривожив. Хай ніхто не сумує про мене врозлад, Шоб і мій також смуток не множив. Не прошу я багато рокІв у богів: Від минулих – теж радості мало. Не лякає сусідство хрестів і могил, І того, що давно відпалало. Нам немає доріг із підземних хорОм. Як пішов, то чого ж повертатись? Якщо хочеш, повір – промайну за вікном — Буде гілка зелена хитатись. Знаю я, що помру: не від куль, не від стріл, Без оркестру в кінці і оргАну. Свої мрії бездумно водив на розстрІл, Хоронив їх під ковдру туману. І покину я світ, і позбудусь тенет, І закІнчаться болі-тривоги... Заспокоюсь і тихо помру, як поет, Край дороги, мій друг, край дороги. ***********************************